У Церкві досить відомою і поширеною є так звана Григоріанка. Григоріанськими Службами називаються 30 послідовних Святих Літургій в інтенції за одного померлого, відправлені протягом 30 календарних днів одним або декількома священиками. Також подібно Григоріанці є намірення за живих, у різноманітних потребах та ситуаціях.
Що означає Григоріанка? Вона названа так на честь Папи святого Григорія Великого (590-604). Він до свого обрання на Апостольський Престол був настоятелем у бенедиктинському монастирі св. Андрія в Римі. У своїх бесідах він згадував одну історію, що сталася в його практиці.
Якось помер брат-монах на ім’я Юст. Ще за життя він, всупереч принципам чернечого життя, привласнив собі декілька золотих монет. За це настоятель, караючи його, а інших застерігаючи — велів, щоб жоден із братів, коли він помиратиме, не допомагав йому, а тіло його наказав закопати разом із тими грошима поза церковним двором. Так усе й відбулося. Але через тридцять днів настоятель змилостивився над покійним Юстом і просив відправляти всім братам по черзі святі Служби Божі за нього. Коли Служби відправлялись, померлий з’явився своєму рідному братові Копіозу, який був лікарем у місті, і на запитання: «Як тобі там?» — відповів: «Досі було погано, але тепер усе добре, бо сьогодні я мав товариство». Коли Копіоз прийшов із цією звісткою до монастиря, там полічили дні, скільки вже було відправлено Святих Мес за нього (бо до того часу на це на зважали) і виявилось, що рівно тридцять.
Святий Папа закінчує розповідь такими словами: «Копіоз не знав, що робили монахи для його брата і йому було дивним таке з’явлення, а воно збіглося із Святою Жертвою, і через те стає ясно, що померлий брат уникнув страждань завдяки відправленим Святим Літургіям». Відтоді звичай тридцяти Служб Божих набув поширення, а про його велику силу для померлих свідчать численні приклади.
Ця практика почала розвиватися у VIII столітті, спочатку в монастирях, а потім і в інших церквах. Існувало сильне переконання щодо ефективності Григоріанської Служби Божої для померлих, які знаходилися в чистилищі. Спочатку Апостольська Столиця засуджувала деякі звичаї щодо Григоріанських служінь, однак пізніше їх затвердила. Завданням Конгрегації відпустів 15.03.1884 року було заохочення вірних до відправлень Григоріанських Служб. Вони були названі ефективним засобом для звільнення померлих від покарання у чистилищі, що згідний із розумом і святою вірою. У XIX і XX століттях звернено увагу на потрібну тривалість відправлення Григоріанських Літургій.
Ці Служби не є наділені жодними відпустами. Практика ґрунтується тільки на тому переконанні, що християни вірять в її ефективність. Більшість богословів вважають, що джерелом цього ефекту є внесок і авторитет папи Григорія і його святе молитовне заступництво.
Священна конгрегація відпустів заявила, що ці пожертвувані 30 Служб Божих мають особливу силу: через них, завдяки Божій Доброті й Милосердю, душа, яка страждає у чистилищі, отримує звільнення. Тож це побожне і розумне вірування.
Умови і приписи щодо відправлення Григоріанки:
Григоріанська Свята Літургія жертвується за душі померлих. Тепер ввійшло у практику відправляти подібні Григоріанці Служби і за здоров’я та інші потреби живих. Її можна жертвувати в наміренні тільки за одну особу. Григоріанська Свята Літургія відправляється без перерви, тобто упродовж 30 днів — день у день. Якщо це служіння було з якоїсь причини перерване, священик зобов’язаний розпочати все знову від першої Літургії! Служби Божі не обов’язково має відправляти один і той самий священик, і на тому самому вівтарі. Якщо священик, який відправляє Григоріанку захворів, він може передоручити цю справу іншому священикові. Перед Літургіями отець дбає про збільшення постної практики.
Подаючи намірення на Службу Божу, пам’ятаймо: щоб такі молитви мали більшу силу, потрібно мати міцну віру і одночасно, у дні відслужень, присвячувати більше свого часу для молитви у поставленій інтенції також.
Досить тривалою проблемою в дискусіях між теологами було збереження безперервності відправлення Святих Літургій. Деякі вважали, що як відбудеться переривання тривалості відправ, навіть з об’єктивних причин, це зобов’язувало до відправи Богослужінь наново. Остаточне розв’язання цієї проблеми принесла декларація «Tricenario gregoriano» від 24.02.1967 року. В цьому документі говориться, що Григоріанську святу Літургію можна відправляти за одного померлого протягом 30 календарних днів (одним або багатьма священиками — в крайньому разі 30‑ма різними). В цьому правилі, однак, є винятки. Священик може перервати відправлення Григоріанських служб у алітургійні дні (Страсну П'ятницю) та Пасхального Тридення; коли виникне (без провини священика) непередбачена перешкода (наприклад, хвороба).
Щодо винагороди чи то оплата за відправлення Григоріанських служб протягом 30 календарних днів...
За звичай християни подавали на пожертву хліб і вино, пізніше оливу, всілякі харчі і гроші, які використовувалися на утримання священика. Кошти давались виключно до рук священика, який береться за відповідальність Відправи. Так і виник звичай давати священику літургійні стипендії («замовити Службу Божу»).
Стипендійну квоту (плату) має визначити єпископ і вона повинна становити не менше мінімальної місячної заробітної платні. Якщо священик дав добровільну згоду на отримання нижчої стипендії, то все одно зобов’язаний відправляти стільки Служб Божих скільки пообіцяв і скільки становить число Григоріанки.
Щоб замовити Григоріянку за упокій душі чи подібно Григоріанці, 30 Служб Божих за потреби живих — звертайтесь до священиків, які готові взяти на себе відповідальність при відправленні цих безперервних Євхаристійних жертв. Можна просити отця також про молитовні намірення на 12 окремих Служб (через заступництво 12-ти апостолів) і на 7 (даруванням 7-ми дарів Духа Святого).
| 
