«Ісусе, роби зі мною, що хочеш, я Твій!». Так і сталось: Господь повів мене зовсім іншою дорогою, дорогою, яка вела до священства

Усі люди різні, неповторні, і кожен носить у собі цілий Всесвіт. Це так, але є й чимало такого, що притаманне усім без винятку: ім’я, мала батьківщина, дитячі мрії, люди й місця, які додають сили тощо. Щось таке, де статуси, статки, рейтинги й кар’єри втрачають свою вагу, бо різні, неповторні, самобутні.., усі ми – люди. Власне, зваживши, на це, ми й сформулювали запитання бліц-інтерв’ю для рубрики “Сім запитань до…”. Отже…

Чи знаєте історію, як Вам обирали ім’я?
Коли дядько по мамі, одружившись, залишав «родинне гніздо», а його сестра, тобто, моя мама, якраз мене народила – він попросив, щоб назвали Василем. Хай це ім’я, мовляв, залишиться у рідній домівці.
Ким мріяли стати в дитинстві?
Мрій було чимало, все залежало від періодів дитинства. Хотів стати міліціонером, згодом льотчиком, потім захотілось бути музикантом, коли підростав – зацікавився вивченням флори і фауни, що призвело до бажання стати кандидатом біологічних наук, тоді зупинився на роботі орнітолога, а перед закінченням школи виявив бажання бути лікарем. І аж під час навчання в колегіумі міста Бучача, що при монастирі, відчув покликання до священства.
Які події у своєму житті вважаєте знаковими/переломними? ... Читати далі »