Як відомо, 1210 р. - це досить умовна дата заснування Скали.

В своїй статті я хочу зупинитися на достовірних, перевірених літописних згадках про ранню історію нашого містечка. Отже, початок ХІV ст. Наш край - окраїна Галицько-Волинського князівства. Нащадки славного Данила Галицького твердою рукою утримують наші землі від спустошень зі сторони Золотої Орди, від зазіхань західних сусідів - Литви, Польщі, Угорщини. Але навесні 1323 р. в битві з монголами полягли правнуки Данила Романовича по чоловічій лінії князі Андрій і Лев. Литва і Польща зразу почали захоплювати і ділити Галицько-Волинську державу.

Пам'ятник Ф.Коріатовичу в Мукачівському замку Паланок

На наших теренах найбільше в цій справі «уславилися» литовські князі вже з іншої великої, не менш славної династії Гедиміновичів, -- племінники Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича князі Коріатовичі. Вони рано втратили батька і в компенсацію за відмову від зазіхань на більшу спадщину брати отримують від дядька Великого Литовського князя Ольгерда Поділля. Скільки їх було? Відомі: Юрій (перший князь Поділля і найстарший), Олександр, Борис, Костянтин та Федір.

1362 р. - битва на Синіх Водах (відбулася, на думку М.Грушевського, десь на теренах сучасної Вінничини) між Ольгердом і монголами. «Хроніка великих князів литовських» каже, що якраз в цьому бою Поділля було звільнене від сплати данини татарам. Підприємливі Коріатовичі зразу ж розвивають бурхливу діяльність в краї: піднімають економіку,оживляють культурне життя. А ще літописці приписують князям заснування Кам’янця - Подільського та зведення кам’яних замків у Бакоті, Смотричі, Меджибожі, Вінниці та Скалі. Поруйноване містечко над Збручем відбудовується, сюди повертаються люди, які починають обробляти навколишні землі. Авантюристичний характер старшого з Коріатовичів призвів до втручання у справи сусіднього Молдовського князівства. Юрій навіть у 1374 р. став правителем Молдови, але за це поплатився життям: молдовські бояри його отруїли.

Найхаризматичнішим з братів був Федір Коріатович. Литовські літописи суперечать і кажуть нам, що за одними даними столицею Федора був Смотрич (нині - село Смотрич Чемеровецького району, Хмельницької області), за іншими - місцем постійного перебування, резиденцією його була Скала. Як би там не було, але кам’яною наша фортеця стала якраз в часи Федора Коріатовича. В той час Литовська держава перебувала під впливом українського та білоруського населення, руська мова вважалась офіційною, великі князі литовські сприяли розвитку православ'я та й самі були православними. Мабуть, при Коріатовичах розквітла і православна церква в Скалі. Хочу уточнити, що саме слово «православ'я» почало використовуватись набагато пізніше, а тоді казали так: руська церква, церква грецького обряду. Відповідно католики називалися: церква латинського обряду. Отож, абсолютна більшість скалецького населення була українцями. А з ними князі не могли не рахуватись. Ми можемо сміливо стверджувати, десь у ці часи, а мова йде про другу половину ХІV століття, в Скалі й розквітла руська віра.  

Все змінилося після прийняття Кревської унії: Великий князь Литовський Ягайло Ольгердович у 1385 р. одружився з польською королевою Ядвигою задля злиття двох держав в одну. При цьому Ягайло перейшов у католицьку віру та став королем Польщі під новим іменем: Владислав ІІ. До речі, шлюб цей був нещасливий, хоча нащадки їхні й започаткували королівську династію Ягеллонів. Вийшла досить дивна ситуація: одна й та сама людина є литовським князем та польським королем. Так як Ягайло-Владислав більше часу перебував в Кракові ( тодішня столиця Польщі ), а до Вільно навідувався вряди-годи, то литовська сторона збунтувалася й обрала собі Великим князем Литовським Вітовта Кейстутовича, двоюрідного брата Владислава ІІ Ягайла. А між ними таке творилося! До речі, завжди дивуюся, чому сучасні сценаристи та продюсери не створять про цих правителів крутого фільму: був би стовідсотковий бестселер! Ягайло «приклався» до смерті свого дядька Кейстута та до отруєння всіх синів Вітовта, сам Вітовт ледь втік з Луцького замку, де його тримали декілька років. Тому вся політика Вітовта була направлена на збереження самостійності Литви та розірвання Кревської унії. А тут ще на території країни існують майже самостійні Подільське, Волинське та Київське князівства. Щоб навести порядок в Литві, Вітовт бере курс на знищення удільності цих земель. Він зовсім не зважив, що всі вони між собою кревні родичі.  

У 1393 р. Вітовт відібрав у Федора Коріатовича Поділля і Скала разом з Кам'янцем була продана (кому б ви думали) Ягайлові за 20 тисяч коп. грошей! Федір змушений тікати до ще одного свого родича (племінника) короля Угорщини Жигмонда (Сигізмунда) і шукати в нього військової підтримки в боротьбі з Вітовтом.

Федір дуже сподівався, що подільські замки ( і Скала в тому числі) витримають облогу до приходу союзних угорських військ. При дворі угорського короля на той час перебували також бунтівні князі: Свидригайло Ольгердович і Федір Любартович ( всі - дружня родина!) але Жигмонд (Сигізмунд) не допоміг ні своєму дядечкові (як він називав Федора Коріатовича), ні іншим князям. Восени 1393 р. Вітовт здобув Скалу, Кам’янець, Смотрич. Шлях додому для Федора був відрізаний, як виявилося, назавжди... Але він тоді, в кінці ХІV ст., про це, звісно, не знає і як усі («живий живе гадає») мріяв до останніх своїх днів (до 1414 р.) повернутися на Поділля. Про це свідчить такий факт: щоб якось зм’якшити свою відмову допомогти Федорові, король угорський подарував нашому славному землякові Мукачівську та Маковицьку домінії ( нині - частина Закарпатської області) і титул воєводи Мукачева. Проте, князь, називаючи себе повним титулом, починав зі слів: «З Божої ласки князь Подолії» і далі  вже перечисляв володіння, подаровані Сигізмундом.

Як склалося далі його життя? Досить успішно. Подільський князь став героєм вже інших легенд і правдивих історій, які відносяться до Мукачівського періоду (1393 – 1414 рр.) в його житті. Там він став справжнім князем - реформатором. Будівництво доріг, розвиток торгівлі, відкриття ремісничих цехів, пом’якшення стану місцевих селян ( наказував «не обтяжувати панщиною селянина і не перешкоджати його піклуватися про власний добробут»), заснування дружиною Федора Ольгою православного монастиря, який існує і тепер, - ось перелік добрих справ князя в Мукачевому.

Замок Паланюк в Мукачевому

Але справжнім дітищем Коріатовича був Мукачівський замок Паланок, до речі, один з найкращих і найпотужніших в Україні. Добре пам’ятаючи, яким чином князь втратив Подільські землі, він не жаліє ні грошей, ні людей для будівництва фортеці - воріт в Закарпаття. Вражає потужність, нереальність рукотворної споруди, особливо з огляду на час створення: кінець ХІVст., при повній відсутності будь - яких механічних засобів (типу кранів, техніки, машин). На вершині 68 метрової вулканічної гори було споруджено кам’яні мури висотою 10 і товщиною 6 м, з 4 круглими баштами. Майже все збереглося до нинішніх днів.

Неодноразово в родинних справах я бувала в місті Мукачево і кожен раз піднімалася на замок. Особливо під час відвідин Паланку запам’яталася мені історія про найглибший з усіх фортечних криниць в Україні замковий колодязь 86 метрової глибини! Як примітивними знаряддями при отруйних підземних газах можна таке викопати і досі загадка! Тут якраз доречна легенда про Федора і чорта. Тільки втручання нечистого дало можливість місцевим майстрам добратися до води. Вже тоді, з водою, Паланок і став повністю неприступним.

Ось і стоїть посеред Мукачівського замку пам’ятник славному Коріатовичу. В Кам’янці - Подільському одна з центральних вулиць носить назву князів Коріатовичів. І тільки в Скалі - Подільський ніде не згадується ім’я цих славних людей. Все покрив морок століть і людська невдячність…

А що ж було зі Скалою далі – про це пізніше.

Князь Федір Коріатович (за картиною ХVIст)