Пам'ятник князю Володимиру у Києві на Володимирській гірці. Тут у Дніпрі понад 1000 років тому наші предки стали першими християнами

Кінець Х століття – на теренах сучасної України формується могутня держава Русь ( це вже історики ХІХ століття додали «Київська» ). Після безуспішних спроб зробити об'єднавчим фактором язичництво, Володимир Великий (978-1015) вирішив запровадити на Русі християнство. Адже князя і його державу «не сприймали» в Європі за рівню, не приймали до «родини християнських володарів», де «батьком» вважався імператор Візантії, правитель Болгарії - «сином» та ін. Володимир після охрещення став вважатися його «небожем». Ось такі цікаві звичаї середньовіччя!

Потрібно відмітити, що в Х столітті перед Володимиром не стояло питання вибору між католицькою і православною церквою ( як зараз багато необізнаних людей помилково вважає). Адже конкретного поділу ще тоді й близько не було, Візантія вважалася Східною Римською імперією, яка вціліла, на відміну від Західної, що загинула під ударами варварів. Суть вибору віри полягала у виборі церкви, яка б краще могла служити київській владі і була, так би мовити, «престижнішою» на той час. А велич і могутність Візантії тоді була беззаперечною в усій Європі.

Отож, з 988 р. Володимир почав планомірно насаджувати ( а інакше не скажеш ) християнство. Першим був Київ,  далі – найближчі поселення. А до віддалених городищ нова віра не доходила ще віками. Можна впевнено сказати, що Скала як околиця Русі остаточно перейшла в лоно християнства десь аж у кінці ХІІ – на початку ХІІІ століть. На жаль, точніших відомостей ми не маємо, як і не маємо відомостей, якихось історичних згадок про стан церковних справ аж до кінця ХV століття. Час знищив все

Ось так наші предки противилися новій вірі. Воно й не дивно. Адже люди по своїй суті – консерватори, ми цінуємо минувшину, вона нам дуже дорога та рідна. І навіть якщо нововведення виявляться мудрими та потрібними , опір якоїсь частини людей завжди присутній. Така людська сутність.