За матеріалами газети
«Галицький вісник плюс»
№29 21 вересня 2012 року
Рубрика «За філіжанкою кави» ст. 7
о.Василь
Германюк:
«Молюся, щоби Господь попровадив нас дорогою правди і любові»
Сьогодні на
філіжанку кави ми запросили людину дуже активну, молоду, прогресивну, яка
багато працює для духовного розвою селища, отця Василя Германюка,
адміністратора парафії Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ зі Скали-Подільської.
— Що вплинуло на Ваш вибір стати священиком?
— Це не
питання від цього світу — це вибір Божий, Його покликання. Господь кликав мене
ще напевно з дитинства, коли приходив до церкви з бабусею. Пізніше я настільки
захоплювався священнодійствами, що просив, аби мені зготовили подібний одяг, і
намагався наспівувати так, як що співалося у церкві. У шкільній бібліотеці брав
найбільшу книгу, відкривав її і ніби читав Євангеліє. Це ще дитячі враження.
Але одного разу в свято Різдва Івана Хрестителя на річці Збруч, у Кудринцях, де
я народився, пішов на риболовлю і згодом вирішив скупатися. Сталося так, що я
почав тонути на місці, де була підводна яма. Дуже важко я пережив тих кілька
хвилин, думав, що вони останні в житті. Я випірнув з останніх сил на поверхню і
викрикнув: «Ісусику, поможи!». Глянув
на природу і подумав: невже я цього більше не побачу? Опускаючись знову вниз,
відчув під ногами каміння. Вийшов знесилений на берег і подякував Господу,
віддаючи себе повністю в Його руки, кажучи такі слова: «Господи! Роби зі мною
що хочеш!»…
Два роки по
тому Бог покликав мене стати не медиком, яким хотів колись бути, а для служіння
Йому. Завжди дякую Всевишньому, що живу і хочу людям робити добро, тобто те, що
має робити людям кожен священик.
— Хто Ваші батьки?
...
Читати далі »
