Для тих осіб, котрі ідуть до сповіді нагадуємо про основні речі

Пам’ятаймо, що сповідь – це Тайна покаяння, це велике таїн­ство Божої любови й милосердя до грішника. Mи, обмиті з наших гріхів у Хрищенні та обдаровані освячу­ючою Божою ласкою, знову чинимо зі злоби чи немочі гріхи. Що ж тоді робити? Господь не від­кидає нас і не відвертається, але гото­вий знову нам простити (див. Лк. 15,12-32). Але для одержан­ня його прощення, треба перш за все його бажати і мати біль душі за особисті гріхи, покаятися і поста­новити жити з Христом. Коли визнає­мо наші провини перед священиком і через його уста одержуємо прощення наших гріхів, тоді стаємо певні у тому, що гріхи не тільки прощені, але ще і відпущені.

 Це і є сповідь, яку встано­вив по своїм воскресінні Христос, кажу­чи до апостолів, а через них до їхніх послідовників: "Прийміть Духа Святого, Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються” (Ів. 20,22-23).

Приготування до сповіді

Що треба зробити, щоб наша сповідь була добра?- Потрібно

Тепер в деталях

Для доброї сповіді потрібно добре приготуватися, а саме:

1) Іспит сумління

Найперше помоліться до Святого Духа і в особливий спосіб просіть за добрий іспит совісті і за ласку доброї сповіді. Після цього пригадайте, коли ви останній раз сповідалися і роздумайте про своє життя від того часу аж до тепер. Пригадайте собі теж: чи не забули якого гріха і чи відбули задану покуту у минулій сповіді. Пригадайте Ваші провини супроти Бога і людей, порівняйте Ваше життя із Божими і церковними заповідями і визначіть ваше переступлення цих заповідей у слові, ділі, думці, або через залишення доброго ді­ла. Зробіть іспит Вашого сумління. Визначіть, що насправді обтяжує Ваше сумління. У чому є причина Вашого душевного неспокою. 

При тяжких гріхах треба пригада­ти собі їх число, а якщо це неможливе, тоді бодай приблизно, як часто на тиждень, на місяць, на рік ми їх до­пускалися. До того ж треба собі при­гадати обставини, час, місце, ціль, а також особи й середовище, серед якого ми гріх учинили, бо бувають такі об­ставини, що змінюють рід гріха, або з легкого роблять гріх тяжкий.

Пам’ятайте, що гріх - це свідоме і добровільне переступлення Божих заповідей, це Бажання зла як Богові, так і людям.

Радимо робити цей іспит сумління на самоті, у тиші і в молитві, а також можна всі гріхи записати на папері, щоб полегшити саме проведення сповіді. Не соромтеся і не шкодуйте себе, не допускайте самовиправдання і приховане самолюбство. Бог і так вас знає наскрізь. Не намагайтеся що-небудь приховати чи утаїти. Пам’ятайте: сповідь потрібна набагато більше Вам, а ніж  Богу. Бог є любов. Саме любов до свого творіння і спонукує Творця робити все можливе для спасіння людини. Особливо прощення гріхів і навернення людини. Гріхи і пристрасті людини подібні до темної хмари, які закривають її від Бога - Сонця. Чиста повна сповідь очищає від мороку наші душі, дає можливість благодаті Божій повніше впливати на нашу особистість, будить у ній чисті світлі сторони, знищує демонічні навіювання. 

Іспит совісті

Пригадую собі, коли я останній раз сповідався (сповідалася) і чи не затаїв (затаїла) якогось гріха. Котрий гріх затаїв і скільки разів? При кожнім тяжкім грісі пригадую собі, скільки приблизно разів я допустився його.

1-ша Божа заповідь: Нехай не буде у тебе чужих богів

Чи сумнівався (сумнівалася) в прав­дах віри і такі сумніви творив перед кимось іншим? Стидався відверто визна­вати свою віру? Мовчав, коли хтось го­ворив проти Бога, Церкви і віри? Занедбував молитви? Як поводився під час богослуження? Належав до атеїстичних ор­ганізацій? Звертався до ворожок, сам займався ворожінням, магічними діями? Вірив у силу пороблення і безсилість Бога? Чи зaхоплювaвcя чимоcь чи кимоcь обожеcтвлюючи? Не віддaвaв перевaгу Божим cпрaвaм, більше клопотaвcя про людське.

2-а Божа заповідь: Не взивай намарне імені Бога

Чи вимовляв без пошани ім'я Бога або святих? Кляв? Насміхався з релі­гійних обрядів? Вживав святих слів до жартів? Присягав криво? Нищив свя­щенні, церковні речі?

3-тя Божа заповідь: Пам'ятай день святий святкувати

Чи відвідувaв Службу Божу в неділі і свята з власної причини чи лінивcтвa? Як часто? Працював тяжко в не­ділі або свята без конечної потреби? Занедбував можливість краще пізнати правди християнської віри?

4-та Божа заповідь: Шануй батька твого і матір твою

Чи зневажав своїх батьків, родичів, учителів та настоятелів, смутив їх, був їм неслухняний, невдячний? Бажав їм злого, говорив зле про них, чинив їм кривду?

5-та Божа заповідь: Не вбивай

Чи вдіяв комусь шкоду в здоров’ю, брав участь у бійці, розбуджував нена­висть, бажав комусь зла, проклинав, був мстивий? Давав комусь соблазнь, намовляв до гріха? Уживав наркотики або давав їх комусь? Вкоїла аборт або причинився до нього порадою, дозволом чи ділом? Доводив до нервових стресів себе чи інших?

6-та і 9 - та Божі заповіді: Не чужолож; Не пожадай жінки ближнього твого

Чи любувався в нечистих думках, оглядав непристойні малюнки, фото, фільми? Говорив сороміцькі слова? Чи при молодших? Учинив безстидні діла, сам чи з кимсь, і як ча­сто? Приставав з безсоромними людьми? Читав неморальні книжки? Розбив комусь подружжя? Був у домі розпусти? Чи сумлінно сповняв свої подружні обов'язки? Чи заховував подружню вірність у думках, поглядах, словах чи вчинках?

7-ма і 10-та Божі заповіді: Не кради; Не пожадай нічого, що є власністю твого ближнього

Чи вкрав щось? Ошукав когось? Ро­бив легкодушно довги, витрачав гроші на непотрібні речі, грав азартні ігри? Марнував час? Заздрив комусь? Скривдив когось? Направив заподіяну шкоду, віддав позичену або знайдену річ, гроші? Вкоїв якусь несправедливість? Привласнював чужу добру славу?

8-ма Божа заповідь: Не свідчи ложно на ближнього

Чи говорив неправду, виявляв без потреби чужі хиби? Посуджував не­справедливо? Пліткувaв? Обмовляв, брав участь у пустих розмовах? Виявив чужу тайну, образив когоcь?

 

Церковні заповіді

Чи дотримувaвcя піст? Пaм’ятaв про молитву рaно, вечір, у чacі дня? Пропустив великодню сповідь або святе причастя? Брав участь у гучних заба­вах у недозволеному часі? Читав злі і пу­сті книжки, часописи; давав їх іншим читати?

Головні гріхи

Чи був гордий? Понижував інших? Радів з чиєїсь шкоди або нещастя? Була заздрість? Зловживав алкоголем, був п’яний? Чи було переїдання чи зіпсуття харчів? Був лінивий у домашніх, релігійних, по-роботі обов’язках?

 

Бог є Світло, і немає в Ньому пітьми”, тому усе, що несе пітьму, підлягає погибелі і не має майбутнього. Людині дається життя, щоб вона могла вибирати і прилучитися до добра, чи - до зла. Людську волю в цьому плані ніхто не обмежує. Але за зроблений вибір потрібно буде відповідати своїм вічним життям. Недарма, покаяння (mitanoia - у перекладі з грецької означає зміну свідомості. Тобто людина, що покаялася, повинна піти зі сповіді вже новим творінням, що не хоче і морально нездатне продовжувати грішити. Потрібно неодмінно записувати всякий, хоча й маленький гріх, як тільки згадаєш, а потім покаятися, а то ми все відкладаємо: то гріх малий, то соромно признатися, згодом скажу, а прийдеш каятися - і сказати нічого. Багато тому прикладів, коли перед смертю довго мучаться і не вмирають.

 

2) Жаль за гріхи

Отже, усі свої гріхи запишіть на папері і проаналізуйте їх. І не просто відзначте свої гріхи, а постарайтеся зненавидіти їх від усього серця як пітьму, що віддаляє вас від Бога, як ланцюги, що приковують вас до диявола. Коли ми пригадали собі всі гріхи, тоді збуджуємо в душі щирий жаль за них і постанову поправи, а відтак мо­жемо вже приступити до сповіді.

 

 Що значить жалувати за гріхи?

Жалувати за гріхи значить збудити в душі біль (не тільки казати словами), що ми Бога зневажили, і відчути обридження до своїх гріхів, небажання мати їх знову. Досконалий жаль походить з любові до Бога, що його ми зневажали, і до Ісуса Христа, якого своїм гріхом ми розпинаємо, як каже св. Павло. Жаль, однак, є недоско­налий, коли боліємо душею тільки то­му, що ми через гріх втратили небо, а заслужили собі на пекло.

Господи, Ісусе Христе, Спасителю мій! Прости мені мої гріхи. У своїй безконеч­ній доброті ти сказав, що не хочеш смерти грішника, але чекаєш, щоб він навер­нувся і жив. Ти, Милосердний, не хочеш моєї загибелі і кожним словом своєї божественної науки кличеш мене до спасіння. Прийми ж моє щире каяття, бо з ціло­го серця жалую за свої гріхи і гиджуся ними.

 

Митарева молитва:

 

Боже, милостивий будь мені, грішному; (грішній).

Боже, очисти мої гріхи і помилуй ме­не.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Го­споди, прости мені.

3) Постанова направитися із цих гріхів

«Покаянням, — говорить святий Іван Золотоустий, — я називаю не тільки відмову від попередніх злих вчинків, але набагато більше — намір робити добрі вчинки». Першою нашою доброю справою є сповідь, бо саме сповідь знищує неправду, примирює нас з Богом, повертає душі мир і спокій, а з ними радість і надію для наших ближніх.  

4) Визнання гріха на сповіді

Коли підходимо до отця-сповідиика робимо знак хреста і вітаємося словами:

Слава Ісусу Христу!

Останній раз сповідався (спові­далася) [ кажемо коли]. Зневажив (зневажила) Бога такими гріхами...і говоримо чи читаємо (наперед приготований листок) гріхи. Вичисляємо гріхи, так як ми їх собі при­гадали в іспиті совісті. Відтак кажемо:

Жалую з цілого серця, що я своїми гріхами зневажив (зневажила) Бога.

Священик подає мені науку і дає покуту. Відтак подає мені розрішення(особлива молитва священика над людиною про розгрішення людині її гріхів), у цей час, хрестячись, молимося:

Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).

Боже, очисти мої гріхи і поми­луй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Коли священик уже дав розргішення, робимо знак хреста і, дякуючи, відходимо та відбуваємо покуту.

 

Деякі запитання до роздуму

Чи сповідь є важна, якщо ми навмисно затаїли тяжкий гріх?

Така сповідь є неважна, і через неї допускаємося нового, дуже тяжкого грі­ха: святотатства.

Що робимо, коли ми забули визнати тяжкий гріх на сповіді?

У такім випадку сповідь є важна, і ми не маємо обов’язку її другий раз повторяти. Вистачає, як ми той гріх ви­знаємо па нашій наступній сповіді.

Як часто сповідатися?

Маємо обов’язок принаймі раз на рік, або в небезпеці смерті, визна­ти на сповіді тяжкі гріхи, як також бо­дай раз на рік, коло Великодня, чи то в годині смерті, прийняти Святе Прича­стя.

 

Молитви

Молитва до Святого Духа

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди, і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

 

Молитви перед обрахунком совісти          

Вселаскавий і преблагий Господи! Ти  не хочеш смерті грішника, але хочеш, щоб він навернувся до тебе і жив. Ти зав­жди готовий простити грішникові і при­йняти його розкаяного до своєї ласки. І я, грішний (грішна), хочу відкрити перед Тобою своє серце.

Як блудний син, обтяжений всякими гріхами, приходжу покірно і з повним жалем до найліпшого Отця, і прошу: „Отче, милостивий будь мені, грішному (грішній). Я згрішив, Господи, перед то­бою, і негідний (негідна) зватися сином твоїм (дочкою твоєю). Согрішив (согрі­шила) я, Господи, прийми мене, що каю­ся». Подай мені, Господи, свою ласку, просвіти мій розум, щоб я бачив (бачила) мої гріхи; розбуди в серці правдивий жаль і допоможи мені щиро висповідатися.

Духу Святий, пошли мені благодать з висот і просвіти мій розум, щоб я всі мої гріхи спізнав (спізнала). Поруш моє сер­це, щоб я щиро жалував (жалувала) за них і укріпи мою волю, щоб я своє життя направив (направила) і одиноко тобі, Бо­гу небесному, служив (служила).

Пресвятая Богородице, змилосердися надо мною і випроси мені правдиве розкаяння.