Парафія Успення Пресвятої Богородиці Бучацької єпархії УГКЦ
 Блог ІСТОРІЇ СКАЛИ-ПОДІЛЬСЬКОЇ
Головна » 2013 » Листопад » 12 » Родина Голуховських і Скала-над-Збручем
19:02
Родина Голуховських і Скала-над-Збручем

Як відомо з акту передачі Тернопільського краю від Австрії до Росії, датованого 1810 роком, Скала на початку ХІХ ст. була у власності графа Станіслава Коссаковського. А вже на час повернення так званого Тернопільського округу назад до Австрії за рішенням Віденського конгресу власник Скали змінився. Ним став граф Войцех Голуховський (1772-1840). З якоїсь невідомої нам причини він успадкував у  Коссаковського Скалу-місто, Стару Скалу-передмістя, Бережанку, Гуштинок, Іванків, Лосяч, враз перетворившись з дрібного польського шляхтича в великого землевласника подільських дібр. Ключ до всіх маєтків знаходився саме в Скалі.

Відомим діячем Австрійської монархії судилося стати його синові Агенору Ромуальду Онуфрію (1812-1875), який народився у Голуховського і його дружини Марії Чиж (1785-1846). Про освіту Агенора відомо таке: до 1929 р. він закінчив Тернопільську гімназію, далі навчався на юридичному факультеті Львівського університету й 1839 р. отримав ступінь доктора права. Далі швидко просувався по щаблях успішної кар’єри. У 1848 р. він знаходився на посаді першого заступника намісника Королівства Галичини та Лодомерії.  Так, Голуховський був активним розробником закону про відміну панщини й саме він разом з намісником Францом Стадіоном запропонував цісареві Фердинанду спробувати, як буде діяти на практиці цей важливий економічний крок саме на Галичині. Як відомо, найшвидше серед всіх провінцій панщина була відмінена в нашому краї.

Далі після придушення «Весни народів» у 1849 р. замість менш рішучого Франца Стадіона вперше в історії Галичини намісником краю стає слов’янин Агенор Голуховський. На самих перших посадах в імперії він перебував чверть століття. Так, він тричі – 1849-59, 1866-68, 1871-75 рр. ставав намісником, а в 1859-61 рр. був навіть міністром внутрішніх справ монархії. Крім того, всі 25 р. - міністром у справах Галичини. Як видно з дати перебування на посаді міністра внутрішніх справ, Голуховському належить практичне втілення реформування імперії у 1860 р. на дуалістичну монархію: Австро-Угорщину. Його вважають автором так званої федеративної конституції або інша назва «жовтневий диплом», за якою держава Габзбургів стала двоєдиною монархією.

За всі роки перебування на найвищих посадах Агенор Голуховський користувався надзвичайною довірою цісаря Франца-Йосифа, хоча насправді вся його діяльність була направлена на створення плацдарму в Галичині для відновлення незалежності Польщі.

Саме Голуховському належить сумна слава серед українців нашого краю як найбільшого ворога українського національного руху. Користуючись своїм впливом на Відень, він зумів переконати імператора в недоцільності поділу Галичини на окремі коронні краї Західну (польську) та Східну (українську). На кожному кроці Голуховський переконував центр в зрадливості русинів, в тому, що вони хочуть відійти від Австрії й приєднатися до Росії.

Сумновідомий Голуховський ще й через  свою багаторічну війну з українськими викладачами Львівського університету. Особливо ненависним був намісникові колишній член «Руської трійці» Яків Головацький. Саме Голуховський домігся звільнення Головацького з посади завкафедрою української літератури, пізніше й двох львівських гімназій та заборонив використання складених Головацьким підручників. Ще намісник примушував греко-католицьку церкву перейти на використання римського календаря. Далі він розпалює справжню «абеткову» війну з українцями, прагнучи ліквідувати кириличні букви, а запровадити латинські. На щастя, через масові протести  всіх цих «реформ» провести не вдалося. Навпаки, його кроки викликали зворотню реакцію: українці краю гуртувалися, вчилися різними способами обстоювати свої інтереси на рідній землі.

Але для Скали, далекої провінції Австрійської монархії, Голуховський був відомий як місцевий пан, дідич. Тут він з родиною відпочивав щоліта, тут народжувалися його діти. А було у нього та його дружини Марії-Кароліни з Баворовських (1848 р. одружилися) аж 6 дітей: Агенор, Станіслав, Адам, Юзеф, Софія, Марія. Тут Голуховські знаходили свій вічний спочинок. На території містечка було збудовано родинний гробовець, який в часи радянської влади був підірваний і зараз залишилася одна стіна.

Ще Агенор-Ромуальд відомий як почесний громадянин Тернополя. А у Львові у 1901 р. навпроти Галицького краєвого сейму (зараз –центральний корпус університету імені Івана Франка)було споруджено йому пам’ятник.  Цю роботу довірили скульптору Ципріану Годебському. Висота монумента становила 8,5 метра від тротуару. Пам’ятник складався з двох фігур. Алегорична бронзова фігура жінки - образ Галичини - підносила лавровий вінець мармуровій постаті Агенора Голуховського. На постаменті було вирізьблено сцени з життя графа Голуховського - «Оголошення «жовтневого диплома 1860 року», «Повернення з Відня до Львова», «Розвиток шкільництва в Галичині». Цей монумент був найдорожчим серед пам’ятників Львова тієї доби. Назагал він коштував 131204,38 корони. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 27 червня 1901 року. З цієї нагоди імператор Франц Йосиф надіслав громаді Львова вітальну телеграму. 28 червня 1901 року у приміщенні Галицького крайового сейму відбулася урочиста гостина на тисячу осіб. В радянські часи монумент був знищений.

А у Скалі теж був пам’ятник намісникові й знаходився він між церквою та руїнами фортеці, відомий в народі як «Пагурок». Й ця споруда заважала, напевне, радянській владі «будувати комунізм» в Галичині, її розібрали під час будівництва дороги. На щастя, з фундаменту монумента місцеві люди дістали металеву капсулу, де зберігалися гравюра подружжя Голуховських, коротка історія Скали. Ці безцінні речі потрапили до рук тодішнього головного редактора «Надзбручанської правди» Миколи Вирового й він їх передав до Тернопільського краєзнавчого музею, де вони знаходяться й зараз.

Декілька слів потрібно сказати й про старшого сина Агенора Голуховського Агенора Голуховського-молодшого (1849-1921) – міністра закордонних справ Австро-Угорщини 1896-1905 рр. Часи його керування зовнішньою політикою монархії вважаються досить успішними. Він зумів розрядити напруженість на Балканах, налагодив нормальні відносини з Росією при збереженні Троїстого Союзу. Пішов у відставку на вимогу Угорщини.

Останнім ординатором Скали був Агенор ІІІ Марія Йоаким (1886-1959) до вересня 1939 р. Жили Голуховські в своїй розкішній літній резиденції в місцевому парку. Зараз палац теж не зберігся: на його фундаменті було збудовано турбазу, а збереглися тільки флігель (зараз – місцева поліклініка), конюшні та будинок садівника. Як відомо з місцевих переказів, перші автомобілі скаличани побачили саме у Голуховських, також магнати володіли великою колекцією породистих скакунів, котрих скупляли по всій Європі. Все це, а також меблі, портрети, оранжерею, багату бібліотеку  поглинуло полум’я ІІ світової війни.

Ось як наша місцева історія пов’язана з всеукраїнською, а то й європейською історією. Зникли держави, які вершили долі наших предків, відлунали залпи двох світових воєн, а наш тихоплинний коханий Збруч й далі несе свої води, ніби промовляючи, що на землі є вічні цінності: Бог, мати, Батьківщина.

 

Категорія: Блог ІСТОРІЇ СКАЛИ-ПОДІЛЬСЬКОЇ | Переглядів: 1061 | Додав: S@L

Розповсюдити цей матеріал в соцмережах
Всього коментарів: 0
avatar
Чт, 21.09.2017
Вітаю Вас Слава Ісусу Христу!
Головна | Реєстрація | Вхід
НА РОЗВИТОК САЙТУ

Устав Богослужінь
Пошук
Ми у Facebook
☜▼☞
Блог ІСТОРІЇ СКАЛИ-ПОДІЛЬСЬКОЇ [20]
ІСТОРІЯ СКАЛИ-ПОДІЛЬСЬКОЇ В ДЕТАЛЯХ
Відеопрезентація

РОБОТА ПАРАФІЇ
НА БРОШУРЦІ

ТУТ
 
Наші фото
ОСНОВНИЙ АЛЬБОМ ТУТ,
Інший альбом ТУТ,
а ще інший ТУТ

Новини церкви
Поведінка в храмі
Погода
Відвідування сайту
free counters

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
*

ПАРАФІЯ УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ УГКЦ, СКАЛА-ПОДІЛЬСЬКА © 2010